Я дивлюся на “квартирооптимістів”. І намагаюся знайти відповідь: де хиба? Чому сталося так, як сталося?
Вони були такими борцями, такими борцунами, такими борцухинями й просто омріяними месіями.
Що маємо в сухому залишку?
Від них я не бачу жодної ідеї, як облаштувати Україну.
Навіть з найменших кроків – як почати перетворювати нашу країну. Натомість є мільйон сто тищ фоток де вони зі світовими величинами.
“І якийсь бегемот до сраки прилип”. Десь так. Вони одразу поринули в глобальну політику, знайомства з глобальними політиками.
Натомість, нічого не зробивши нічогісінько для рідної Неньки, від якої вони дістали цей клятий мандат.
Що я бачу? В них говорить природній еґоїзм. Вони в епіцентрі подій, рукостискань, знайомств. Бажано ще дістати якийсь Єль, а то й Гарвард. І ще щось.
Тільки користі нам нуль. Вихлоп – ваш особистий ото-альбом.
І вдоволення ваших особистих комплексів неповноцінності.
Це дико. Дико розчаровує людей, які у вас повірили. Але поплакати на грудях ці люди приходять не до вас, а до мене.
І я маю знаходити слова пояснень і втіхи. Хлопчики й дівчатка, “оптимісти” сьомого дня. Схаменіться.
Опудало не може бути проповідником.
* Не можу затегати усіх наших героїв. Забанений у всіх. Котики, їй Бо. Той хто не байдужий, затегайтА
Автор: Роман Скрипін
