Домой / Life / Шпигуни серед нас. Стало відомо, як спецслужби Росії вербують українців

Шпигуни серед нас. Стало відомо, як спецслужби Росії вербують українців

Шпигуни серед нас. Стало відомо, як спецслужби Росії вербують українців

Молодий чоловік їхав на таємну зустріч у чужій країні. Його візаві зі спецвідділу в адміністрації президента РФ Володимира Путіна кілька разів змінювали маршрут і місце розмови. Українця вербували.

Це не детектив і не трилер. Це реальна історія чоловіка, з яким ми зустрілися, щоб розібратись, яким чином українців переконують працювати в інтересах Кремля.

“Українська правда” з’ясовувала, до яких методів вдаються російські спецслужби для вербовки українців, як зрозуміти, що людина є об’єктом уваги іноземної розвідки, і що потрібно робити, щоб цього уникнути.

У 2014 році Микола (ім’я та деякі деталі розповіді героя змінені в цілях безпеки – УП ) долучився до формування військового підрозділу для участі в АТО. Тоді ж ним зацікавились наші спецслужби – перший контакт через соціальні мережі – співрозмовник сказав, що працює з розвідкою і запропонував зустріч. Надалі сторони домовились тримати зв’язок.

З російським вербуванням Миколі довелося зіштовхнутися трохи пізніше.

КОНТАКТ

Восени 2014 року його товариш по підрозділу зник, разом з особовими справами й іншими документами. Згодом стало відомо, що він затриманий і перебуває під контролем російських правоохоронних органів.

“На той час вже були випадки викрадення українців, наприклад Надії Савченко. Тож ми почали проводити активність для його повернення. Спілкувалися з багатьма небайдужими людьми, у тому числі й з Росії. Серед них була дівчина, яка періодично намагалася запросити мене на зустріч, втиралася в довіру, хотіла дружити, водила розмови про мого затриманого товариша”, – розповідає Микола.

За словами співрозмовників УП в спецслужбах, за класикою, ви ніколи не зрозумієте, що вас будуть вербувати. Непідготовленій людині важко угледіти в новому знайомому співробітника спецслужби.

Вербувати можуть і нештатні агенти. “Полювати” на українців можуть і раніше завербовані громадяни України, які отримали завдання дістати потрібну інформацію, або здобути “свою людину” у певних колах.

Найбільш цікавими для російських спецслужб є люди, що мають доступ до інформації з обмеженим доступом. Це – військові, співробітники спецслужб, працівники правоохоронних органів, люди наближені до осіб, які ухвалюють рішення, співробітники міністерств, дипломати в посольствах, іноді журналісти.

ДВА ЕТАПИ ВЕРБОВКИ

Вербовка може відбуватися як на території України, так і в Росії чи на території третіх країн.

В теорії – це тривалий процес, який відбувається за певним відпрацьованим алгоритмом. Спочатку визначають особу, яка може мати доступ до цікавої для вербувальників інформації. Збирають всі відомості про її життя: звички, коло спілкування, зацікавлення, проблеми, стосунки в сім’ї, шукають можливий компромат, або створюють підстави для того, щоб цей компромат з’явився.

Після цього з “об’єктом” налагоджують безпосередній контакт. Незначне ДТП, гаманець, який падає під ноги “об’єкта”, розмова у спортзалі, залицяння у кафе, чи навіть у черзі в супермаркеті. Це все ніби випадкові, а насправді – ретельно підготовлені знайомства.

Найкращим варіантом, за словами співрозмовників УП в спецслужбах, коли вербувальника з “об’єктом” знайомить спільний товариш.

Вербовка може відбутися одразу після знайомства, однак частіше заводять довгу дружбу, а вже потім “відкриваються”. Інколи може йтися і про любовні стосунки.

В процесі “дружби” вербувальник може запропонувати “об’єкту” вирішити його побутові проблеми, позичити гроші, допомогти з лікуванням, посприяти в кар’єрному рості.

У випадку Миколи, до моменту пропозиції працювати на російські спецслужби він спілкувався з дівчиною-вербувальницею не менше шести місяців.

За його словами, спочатку вона робила дивні натяки, а потім вже відкрито почала вербувати: представилась співробітницею державних структур РФ і запропонувала співпрацю, начебто, щоб витягнути його товариша з російського полону.

“При цьому з розмови я дізнався, що мій товариш насправді співпрацює з російськими спецслужбами, а інформація про його викрадення з України – фейк, тобто легенда”, – розповів Микола.

При вербуванні російська “агентка” пропонувала Миколі “допомогу по життю”: гроші, гарантії безпеки родичам, які мешкають на окупованих територіях.

“Обіцяла зробити мене народним депутатом, якщо я буду виконувати всі завдання. Вона казала, що її організації на це вистачить могутності”, – згадує молодий чоловік.

“За всіма їхніми розрахунками, я мав на це погодитись. Але ж вони не знали, що я був знайомий з СВРщиком. Я, звичайно, одразу подзвонив йому і все розповів. Ми зустрілись наступного дня з його керівником. Вони порадили мені погоджуватися, а самі планували все документувати”, – розповідає Микола.

За підручниками часів КДБ, під час вербовки, “об’єкт” має письмово погодитись працювати на спецслужби – підписати так звану “агентурну угоду”. Однак, можна обійтись і без цього. “Агентурна угода” може нічого не вартувати з юридичної точки зору, але психологічно триматиме “об’єкт” на “гачку” все життя.

Микола погодився на співпрацю, проте жодних документів не підписував. Якщо ж людина відмовляється – у хід можуть піти тиск, шантаж, погрози поширити компромат, залякування.

“Вербовка – це не домовленість, це ламання людини. У 2010 році СБУ затримали п’ятьох співробітників ФСБ. Вони вербували співробітника Міністерства оборони, який мав доступ до інформації про українські ракети. Росіян затримали, коли вони, погрожуючи шприцем з розчином, що містив вірус СНІДу, змушували його підписати документ про співпрацю. Оскільки представник Міноборони попередив українські спецслужби про те, що ним цікавляться, співробітників ФСБ затримали і врятували його”, – розповів УП колишній голова СБУ Валентин Наливайченко.

Коли “об’єкт” погоджується, йому дають просте завдання, про виконання якого потрібно доповісти. Крім того, з ним має зустрітися керівник оперативного співробітника спецслужби, який повинен перевірити, чи дійсно новоспечений агент погодився на співпрацю і чи не піде він до спецслужб власної країни.

У спецслужбах заводяться дві папки: “особова справа” про агента, в якій і лежать всі матеріали про нього, в тому числі агентурна згода. Друга папка – це “агентурна справа”, в яку складають повідомлення від новоспеченого агента.

Микола, згідно з усіма правилами вербовки, теж мав зустрітися з керівниками вербувальниці. Виявилось, що вони з Кремля. В адміністрації президента Росії існує спеціальний підрозділ, який веде політичну розвідку в Україні. Місцем зустрічі була обрана третя країна.

“Врешті-решт ми зустрілися. Мої візаві не називали своїх посад, однак представилися: “Ми працюємо там-то, займаємось політикою, давай з нами співпрацювати”. Дали тестове завдання – певними діями розхитувати ситуацію в Україні. Я повернувся додому і одразу все розповів нашій службі зовнішньої розвідки”, – каже Микола.

Він так і не виконав це завдання, бо головною метою для спецслужб РФ була його робота на “сенсаційне і довгочікуване” повернення в Україну товариша, який насправді співпрацював з росіянами. За деякий час Микола поїхав на повторну зустріч до третьої країни з відпрацьованим з українськими спецслужбами планом дій.

“Ми вирішили розкрутити їх на щось жорсткіше – насильницькі дії, наприклад. Вони сказали, що цим не займаються, але можуть зв’язати мене з іншими людьми, кому це може бути цікаво. Однак мені дали нове завдання. Я мав допомогти російській спецгрупі викрасти певну людину. Моя задача була її вистежити і вказати на неї. За це мені обіцяли кілька десятків тисяч доларів”, – згадує він.

“Після повернення я знову все розповів нашим спецам. Вони порадили брати передоплату. Це не та відповідь, на яку я розраховував від наших спецслужб. Я чекав, що вони скажуть: “Погоджуйся, група зайде, ми її спакуємо”. А вони такого не сказали. Тому я вирішив взагалі більше не реагувати ні на одних, ні на інших – пішов у підпілля. З того часу я не контактував росіянами жодного разу.

А ту людину, яку я мав відстежити, пізніше вбили. На мирній території”, – закінчив свою історію Микола.

ЯК УНИКНУТИ ВЕРБУВАННЯ

Оскільки агресія Росії носить гібридний характер, тож і вербування спецслужбами РФ виглядає гібридним.

На території Росії ФСБ можуть зацікавитись заробітчанами: легальними – з дозволами на роботу, і нелегалами. Вразливі і туристи, і українці, які приїхали до родичів.

Наприклад, на підприємство, де працюють українці, приходять з перевіркою міграційна служба і ФСБ. Їх відділяють від росіян і проводять бесіду. Або просто на вулиці людина порушує правила дорожнього руху, її затримує поліція, а потім у машині “випадково” можуть знайти пакунок із наркотиками.

Коли українці потрапляють в таку пастку, з ними проводять певні заходи із застосуванням фізичної сили, тортур або шантажу.
Результат – людина зізнається, що на території РФ начебто має виконати завдання однієї з спецслужб України, або здійснює розвідувально-підривну діяльність. А потім це відео транслюється на телеканалах РФ.

Або ж українців під тиском змушують погодитись на співпрацю і дають завдання, які вони мають виконувати в Україні.

Речник СБУ Олена Гітлянська в коментарі УП повідомила, що протягом 2016-2017 років СБУ зафіксувала понад 50 спроб вербування українських заробітчан спецслужбами РФ.

У СБУ наполягають, що в таких випадках після повернення в Україну потрібно одразу ж звертатися до правоохоронних органів. Закон звільняє в таких випадках від відповідальності.

“Громадянин України, який не вчинив на виконання злочинного завдання, отриманого від іноземної спецслужби, чи інших жодних дій і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними, звільняється від кримінальної відповідальності”, – зазначила Гітлянська.

В українських спецслужбах рекомендують завжди бути насторожі. В першу чергу – утримуватись від поїздок до Російської Федерації.

“Ми закликаємо бути пильними і не виїжджати без надважливих причин до РФ, оскільки там відсутні гарантії їхньої безпеки”, – каже Гітлянська.

Особливо не радять їздити в Росію колишнім бійцям АТО. Прикордонна служба РФ є частиною ФСБ. Вони цілеспрямовано добувають списки атошників і відстежують бійців від самого кордону, зазначають в СБУ.

Не треба бути параноїком, але завжди варто аналізувати поведінку людей, які нещодавно з вами потоваришували.

“Замислюйтесь, чому і яким чином незнайома людина з’являється у вашому оточенні, чому вона просить вас виконати ті чи інші завдання, навіть просто розповісти, що на ту чи іншу тему пишуть ЗМІ, або що ви бачили, коли проїжджали повз блокпост”, – радять в СБУ.

Російські спецслужби мають значний досвід вербувальної роботи, яка відточувалась ще за часів “Холодної війни”. Зрозуміло, що з того часу їхня мережа нікуди не зникла і в Україні.

Історія з отруєнням колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка та нещодавня спроба вбити відставного російського розвідника Сергія Скрипаля показують, що Кремль не пробачає опортунізму навіть своїм.

Тому й пересічним українцям гратись в “шпигунські ігри” як у кіно з представниками спецслужб країни, президент якої і сам колишній співробітник КДБ, було б занадто легковажно і навряд варто.